/* ============================================================================
   base.css — база документа
   ----------------------------------------------------------------------------
   Тільки те, що стосується документа в цілому: скидання, типографічна база,
   контейнер, фокус. Компоненти — у components.css. Нових токенів тут немає,
   лише споживання з tokens.css.
   ============================================================================ */

*,
*::before,
*::after { box-sizing: border-box; }

html { -webkit-text-size-adjust: 100%; }

/* Ціль якірного переходу зупиняється НИЖЧЕ липкої шапки. Без цього
   рядка браузер ставить ціль рівно під верх вьюпорта, тобто під шапку, і
   перший рядок цілі щоразу невидимий. `scroll-padding` на прокручуваному
   корені, а не `scroll-margin` на кожній цілі: цілей у CMS буде скільки
   завгодно, а прокручуваний корінь один. */
html { scroll-padding-block-start: var(--header-h); }

body {
  margin: 0;
  background: var(--surface);
  color: var(--ink);
  font-family: var(--font);
  font-weight: var(--fw-regular);
  font-size: var(--fs-body);
  line-height: var(--lh-body);
  /* Тач-скрол тут не переоформлюється: інерція перевіряється на реальному
     пристрої, і будь-яке втручання в неї робить ту перевірку недійсною. */
}

img,
picture,
video { display: block; max-width: 100%; height: auto; }

/* Атрибут `hidden` мусить перемагати рядок вище. Це не перестраховка: правило
   `img { display: block }` — авторське, а `[hidden] { display: none }` —
   браузерне, і авторське виграє незалежно від ваги. ⚠️ Наслідок не
   теоретичний: без цього рядка два великі кадри половини малюються одночасно,
   верхнім лишається другий — і перемикач виглядає зламаним, хоч атрибут
   ставиться правильно. Один локальний
   латку-селектор (`.pair__card img[hidden]`) хтось уже написав, не діставшись
   причини; тут вона закрита один раз для всього документа.

   Вага `[hidden]` (0,1,0) вища за `img` (0,0,1), тож `!important` не потрібен —
   потрібно було просто написати це правило. */
[hidden] { display: none; }

/* Заголовки не несуть власних відступів: вертикальний ритм задає секція, а не
   елемент. Інакше два джерела відступу починають змагатись, і поділ «відступ
   під заголовком» розповзається — саме той розворот, що коштував донору
   найдорожче. */
h1, h2, h3, p, figure, blockquote { margin: 0; }

h1 { font-size: var(--fs-h1); line-height: var(--lh-h1); font-weight: var(--fw-medium); }
h2 { font-size: var(--fs-h2); line-height: var(--lh-h2); font-weight: var(--fw-medium); }
h3 { font-size: var(--fs-h3); line-height: var(--lh-h3); font-weight: var(--fw-medium); }

ul, ol { margin: 0; padding: 0; list-style: none; }

a { color: inherit; text-decoration: none; }

/* ПОЛЯ ВВОДУ УСПАДКОВУЮТЬ НАБІР, як і кнопки. Браузер дає їм власний кегль
   (13.33 у Chrome) навіть тоді, коли поле сховане, — і чекер шрифтів читає це
   як чужий кегль на сторінці, бо він і є чужий. Перше поле в проєкті
   зʼявилось разом із фільтром каталогу; доти правило не мало на що діяти. */
input, select, textarea {
  font: inherit;
  color: inherit;
}

button {
  font: inherit;
  color: inherit;
  background: none;
  border: 0;
  padding: 0;
  cursor: pointer;
}

/* --------------------------------------------------------------------------
   ФОКУС. ⚠️ У макеті цей стан не намальований **жодного разу**, а WCAG 2.2 AA
   його вимагає. Тому він заданий тут один раз для всього
   документа: якщо лишити його компонентам, він з'явиться не всюди — і
   з'ясується це вже після заморозки.

   `:focus-visible`, а не `:focus`: миша не має тягати за собою контур.
   -------------------------------------------------------------------------- */
:where(a, button, input, select, textarea, [tabindex]):focus-visible {
  outline: var(--focus-ring) solid var(--ink);
  outline-offset: var(--focus-ring);
}

/* --------------------------------------------------------------------------
   КОНТЕЙНЕР. Гутер і максимальна ширина — з токенів; жодного числа тут.
   -------------------------------------------------------------------------- */
.container {
  width: 100%;
  max-width: calc(var(--container) + var(--gutter) * 2);
  margin-inline: auto;
  padding-inline: var(--gutter);
}

/* Обхід до вмісту. Він мусить бути ПЕРШИМ фокусованим елементом сторінки,
   інакше клавіатурний обхід щоразу починається з меню шапки. У спокої його
   не видно; на фокусі він виїжджає в лівий верхній кут і стає звичайною
   кнопкою — саме тому це не `visually-hidden`, який лишається схованим
   завжди. */
.skip-link {
  position: absolute;
  z-index: 100;
  inset-block-start: 0;
  inset-inline-start: 0;
  translate: 0 -100%;
  padding: var(--s-8) var(--s-16);
  background: var(--ink);
  color: var(--btn-ink);
  font-size: var(--fs-ui);
  line-height: var(--lh-ui);
}

.skip-link:focus-visible { translate: 0 0; }

.visually-hidden {
  position: absolute;
  width: 1px; height: 1px;
  margin: -1px; padding: 0;
  overflow: hidden;
  clip-path: inset(50%);
  white-space: nowrap;
}

/* ==========================================================================
   прямокутник 6×256 біля правого краю полотна, чорний. Це не декорація
   сторінки, а те, як дизайнер бачить саму смугу браузера, тому вона й
   зроблена смугою браузера, а не власним елементом поверх сторінки: власний
   довелось би тримати в синхроні зі скролом на кожному кадрі, а зникав би він
   разом із JS.

   `scrollbar-width: thin` дає в Chromium і Firefox ту саму 6-піксельну смугу.
   Вебкітний блок нижче — для Safari, який `scrollbar-color` ще не розуміє.
   Ховати смугу не можна: без неї зникає єдиний постійний покажчик положення
   на сторінці.
   ========================================================================== */
:root {
  scrollbar-width: thin;
  scrollbar-color: var(--ink) var(--surface);
}

::-webkit-scrollbar { width: 6px; height: 6px; }
::-webkit-scrollbar-track { background: var(--surface); }
::-webkit-scrollbar-thumb { background: var(--ink); }